Ефект хибного обрію як одна з причин спостережень летючих голландців
Іноді складаються такі умови в атмосфері і на поверхні водного об'єкта, що деякі віддалені предмети можуть нагадувати явище міражу, але таким не є. Давайте розберемося на конкретному прикладі.
Спостереження "парячих" у небі кораблів - "летючих голландців" - відомі з давніх-давен. Як пояснення найчастіше пропонується верхній міраж, при якому об'єкти здаються розташованими вище, ніж вони знаходяться насправді. Вказується і складний різновид верхнього міражу - фата-моргана. Вірним це пояснення може бути лише в частині випадків: для міражів характерні сильні спотворення зображень об'єктів через неоднорідність температури повітря, а такі спотворені зображення кораблів відзначаються далеко не завжди. Так було і у показаному на фото випадку в Мінстері-он-Сі (Minster on Sea, графство Кент, Великобританія), 6 травня 2021 р.: корабель, що ніби висить у небі, видно чітко.
Обробка фото виявляє справжню картину: "горизонт" є хибним - це лише межа між ділянками моря, що по-різному відображають світло. Погано помітний справжній обрій знаходиться набагато далі. Відмінності в характері відображення пов'язані з особливостями хвилювання, які, своєю чергою, викликані відмінностями у вітрі. Чим вітер сильніший і, отже, хвилювання більше, тим сильніше відображення і тим темнішим здається море. Різка зміна напрямку та/або швидкості вітру поблизу узбережжя відбувається через стрибок шорсткості поверхні: як правило, водна поверхня істотно гладкіша, ніж поверхня суші. Атмосферний серпанок (тобто помутніння повітря внаслідок розсіювання світлових променів на дрібних крапельках водяної пари) додатково зменшує контраст між водною поверхнею та небом у горизонту.
Також читайте
Для наочного порівняння покажемо вам випадок справжнього верхнього міражу, який спостерігався 2 квітня 2020 року над Чорним морем поблизу Одеси (Автор знімку – Олександр Сівенко). Добре помітно, що обриси об'єкта нерівні, розмиті, вкриті білуватим серпанком. Це вказує на те, що промені світла в результаті рефракції (заломлення) йдуть до спостерігача по криволінійній траєкторії, і ми здатні бачити об'єкти, що знаходяться за справжнім горизонтом, хоча й у дещо спотвореній формі. Такі умови часто складаються, якщо над тонким шаром холодного повітря розташовується тепліша повітряна маса, внаслідок чого коефіцієнт заломлення світла змінюється. Так і було у квітні 2020 р., коли вода ще не прогрілася, а повітря над нею було вже відносно теплим.
Автор: Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.
