Фітопланктон у Південному океані допомагає зробити хмари, що утворюються там, яскравішими
© Getty Images
Фітопланктон є важливим компонентом морських екосистем
Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Atmospheric Chemistry and Physics, океанічні гази з фітопланктону сприяють формуванню щільних хмар, що відображають сонячне світло в Антарктиді.
Хмари яскраві через високу щільність крапель води, викликаної ланцюгом атмосферних процесів, які зрештою пов'язані з надзвичайною продуктивністю фітопланктону в Південному океані.
Також читайте
Хмари складаються з крапель води та кристалів льоду, незважаючи на їхню казкову димчастість або пухнастість.
Як пише ScienceDaily, водяна пара конденсується навколо чогось в атмосфері, наприклад, аерозольної частинки, яка також відома як «ядро конденсації хмари», утворюючи ці краплі. Кількість води, доступної для конденсації з утворенням хмари, в більшості випадків фіксована, але кількість крапель, що утворюються з цієї фіксованої кількості водяної пари, залежить від кількості аерозольних частинок.
Таким чином, коли область атмосфери містить велику кількість аерозолів, хмари, що утворюються, мають велику кількість доступних ядер хмарної конденсації, а також високу щільність хмарних крапель або кількість крапель на обсяг хмари.
Вчені з австралійського CSIRO Oceans and Atmosphere та Університету Тасманії хотіли вивчити щільність крапель у хмарах Південного океану.
Дослідники вивчили властивості хмар у Південному океані, використовуючи супутникові дані з 2014 до 2019 року. Вони зосередилися на регіоні між Мадагаскаром та Новою Зеландією, який влітку 2017–2018 років відвідували дослідницькі судна та літаки. Наземні дані цих дослідних місій доповнювали супутникові спостереження.
Дослідники працювали, щоб визначити, куди подорожували хмари, перш ніж потрапити до «повітряного простору» навколо Антарктиди, вивчаючи тенденції хмар.
І вони помітили явну різницю між двома групами хмар. Хмари з низькою щільністю крапель, ймовірно, мігрували з високих широт, де сіль у повітрі від розпилення океанської води є одним з основних ядер конденсації хмар.
З іншого боку, хмари із відносно високою щільністю крапель, швидше за все, утворилися над антарктичним континентом і пройшли лише над водами Південного океану.
Основна відмінність між двома групами хмар полягала у продуктивності планктону у Південному океані. Планктон, який процвітає в холодній, багатій на поживні речовини антарктичній воді, виділяє сульфатні гази в процесі свого метаболізму. Ці гази можуть викликати хімічні реакції в атмосфері, в результаті яких відносно спокійному літньому повітрі Південного океану утворюються аерозолі.
Оскільки Південний океан атмосферно ізольований від решти світу, він є ідеальним місцем вивчення природних процесів утворення хмар. Тобто він вільний від аерозолів, що утворюються внаслідок антропогенної (викликаної людиною) діяльності, пише Phys.org.
Південний океан також значно впливає на глобальний клімат. Продуктивність планктону допомагає Південному океану видаляти вуглекислий газ з атмосфери і «уловлювати» його в океанічному харчовому ланцюзі. Цей процес відбувається у всіх океанах світу, але більш виражений у Південному океані через його ізоляцію з інших джерел аерозолів.
