Як створювалася перша синоптична карта
© econ.iastate.edu
Всі спостереження за атмосферою та погодними явищами наносяться на спеціальну карту – синоптичну. На ній ми можемо побачити атмосферні фронти, центри високого та низького атмосферного тиску, дані з метеорологічних станцій тощо. Її винахід дозволив передбачати природні стихії, а також започаткував створення Всесвітньої служби погоди. Ця подія мала настільки велике значення, що метеорологи всього світу 19 лютого відзначають День народження синоптичної карти.
Синоптичну карту у 1855 році винайшов видатний французький астроном і математик, директор Паризької обсерваторії, Урбен Левер'є. Йому вже належало одне приголомшливе відкриття: дев'ятьма роками раніше він виявив шляхом математичних розрахунків планету Нептун у Сонячній системі.
19 лютого 1855 року за даними, надісланими телеграфом у Париж із низки міст, на першу синоптичну карту нанесли лінії однакового тиску - ізобари. Ця робота була представлена Паризькою академією наук. В результаті нанесення такої інформації, було зроблено величезне відкриття: ці лінії, як виявилося, мають упорядкованість і замикаються в єдині області, являючи собою зони зниженого і підвищеного атмосферного тиску, які пізніше назвали циклонами і антициклонами.
Також читайте
Передумовою для подібної революції та розвитку синоптичної метеорології послужила Балаклавська битва 14 листопада 1854 року під час Кримської війни. Того дня біля берегів Кримського півострова флоти коаліції Британської, Французької та Османської імперій внаслідок штормового циклону зазнали значних втрат: було потоплено понад 30 суден і кораблів, більш ніж 40 отримали вкрай тяжкі ушкодження. «Балаклавська буря» з урахуванням таких наслідків прирівнювалася до програної морської битви. Наприкінці листопада 1854 р. Левер'є попросив велику кількість європейських астрономів надати свої метеорологічні спостереження за період з 12 по 16 листопада. Еммануель Ліе (співробітник обсерваторії) опрацював дані, і 19 січня 1855 р. Левер'є представив попередній аналіз міністру народної освіти, де писав так: «Наші наукові відкриття вказують на деякі важливі речі. Незабаром ми матимемо задоволення повідомити вас про перші кроки, вжиті в організації системи штормового оповіщення». Висновки Ліє показали, що шторм, який відбувся у Чорному морі, був пов’язаний із сильним атмосферним збуренням (на той час ще не було такого поняття як «циклон»), яке перетнуло Францію за кілька днів до 14 листопада. Левер'є вважав, що телеграфні технології можна було використовувати, щоб попередити французький флот про небезпеку, яка насувається.
Після цих подій дуже швидко синоптичні карти стали основою аналізу погоди. У багатьох країнах виниклі служби погоди, які використовуючи можливості телеграфу швидко передавати інформацію про погоду та нові методи картографування, а також нові знання про атмосферні умови, починають випускати оперативні щоденні огляди погоди та штормові попередження – виникає оперативна метеорологічна система, розвивається методологія прогнозу погода. Спостерігаючи за картами погоди в різні часові відрізки, вчені довели, що циклони, антициклони та атмосферні фронти не стоять на місці, а весь час переміщуються та видозмінюються. Починаючи з 16 вересня 1863 року Бюлетень Паризької обсерваторії почав включати ранкові карти ізобар і поле вітру. «Бюлетень» послужив чудовим демонстраційним інструментом - не тільки кожна окрема карта простежувала контури баричних улоговин і гребенів, а й серії карт, розісланих кореспондентам, утворювали «псевдоанімаційні» серії, що зображають баричні утворення як зв'язні, окремі сутності. Ситуація залишалася загалом незмінною протягом усього наступного століття, доки не з'явилося чисельне моделювання, яке докорінно змінило способи «практики науки» про атмосферу та погоду.
Таким чином, завдяки самим картам, набула розвитку синоптична метеорологія. З'явилася можливість прогнозувати погоду, знаючи закони переміщення циклонів та антициклонів, а також їхню еволюцію, тобто закони їх розвитку, життєвого циклу. По сьогоднішній день, різні види карт погоди (яких налічуються десятки) є найважливішим інструментом для оперативного синоптика в процесі складання прогнозів і штормових попереджень.
Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.
