Особливості пірнаючих циклонів
© Met Office
З циклонами пов'язані різкі зміни погодних умов, коливання температури та різні явища погоди. Залежно від районів виникнення та траєкторії переміщення, вони бувають різних типів. Сьогодні мова піде про т.зв. "пірнаючі".
Двома днями раніше, 19 - 20 грудня, через територію України проходив активний циклон «Neo», який притрусив сніжком більшу частину регіонів країни, за винятком південних областей. Місцями спостерігалися хуртовини, налипання мокрого снігу та пориви вітру до 17 – 20 м/с. А слідом за циклоном, з півночі поступово поширюється морозна арктична повітряна маса, завдяки чому в найближчі 3 дні очікується аномально холодна погода. Так ось цей циклон був класичним прикладом «пірнаючого», виходячи з його особливостей і траєкторії переміщення.
«Пірнаючий» циклон являє собою фронтальне баричне утворення низького тиску (циклон), який характеризується особливою траєкторією, як правило, з півночі на південь, нетиповим положенням теплого сектору (який розташовується в західній і північно-західній частині циклону) і високою швидкістю переміщення.
Історія виникнення терміну.
Також читайте
Сам по собі термін «пірнаючий» пов'язаний із зовнішнім сприйняттям географічної карти: все, що на півночі — вгорі, все, що на півдні — внизу. У всякому разі, для жителів Північної півкулі уявлення складається саме таким. Циклон, на досить великій швидкості (у середньому 50 – 60 км/год) який «сповзає» з півночі на південні території асоціюється з чимось звалившимся зверху або «пірнувшим». Офіційно в синоптичній метеорології цей термін виник багато років тому під час обговорення або демонстрації прогнозів погоди для території Східної Європи. Синоптики зазвичай розвішували карти фактичної погоди і прогностичні, на вертикальних демонстраційних стендах. У тих ситуаціях, коли в атмосфері встановлювався північно-західний, або навіть північний, процес, циклони на картах Європи з'являлися в лівому верхньому куті, і по мірі обговорення прогнозу, при переході від однієї карти до іншої, швидко минаючи центр, виявлялися у нижньому краю карти – «пірнали».
Тут може виникнути логічне запитання: а чому в атмосфері встановлюється північно-західний перенос повітряних мас, і як довго він може тривати? У метеорологів є ще кілька термінів, які іноді люблять запозичувати і журналісти, особливо зарубіжні, наприклад, – «хвилі Росбі» і «струменеві течії». Це ланки атмосферної циркуляції більш крупного масштабу. Хвилі Росбі, що спостерігаються у вільній атмосфері, охоплюють всю півкулю, іноді їх називають планетарними хвилями. У нашому випадку над територією Східної Європи немов «зависає» така великомасштабна хвиля, а точніше її тилова частина, яка визначає напрям переміщення повітряних мас з півночі-північно-заходу на південь-південний схід. А струминна течія, що розташувалася в тилу улоговини забезпечує більшу швидкість переміщення «пірнаючих циклонів». Схематично класичний приклад пірнаючих циклонів показаний на карті.
Явища і процеси, що пов'язані з пірнаючими циклонами.
Погодні умови у землі при таких ситуаціях змінюються дуже швидко. Висока швидкість переміщення циклону зазвичай супроводжується явищами погоди, характерними для атмосферних фронтів, на яких, в цілому, і тримається сам циклон: дощ, вітер, часто гроза (якщо теплий період року), великі зони хуртовин і снігопадів в зимовий сезон, а також різке падіння атмосферного тиску. Навіть в теплих секторах пірнаючих циклонів рідко бувають відлиги (порівняно з теплими секторами південних або атлантичних циклонів).
Переважна більшість пірнаючих циклонів утворюється в холодне півріччя (з жовтня по квітень), коли в атмосфері арктичних широт існують умови для розвитку потужного осередку холоду з подальшим його зміщенням у низькі широти на фоні добре вираженої висотної улоговини. У літній сезон циклонічна активність над Європою в цілому ослаблена і переважають місцеві синоптичні умови.
Для Східної Європи траєкторії «пірнаючих» циклонів проходять найчастіше наступним чином (див. карту нижче):
— від Баренцового моря через Фінляндію і захід центру Європейської території Росії на нижній Дон;
— від мису Канін ніс через Волго-В'ятський район на Татарстан і далі на низов’я Уралу;
— від Північного моря через Скагерракську протоку і Польщу на нижній Дунай і далі на Туреччину.
— від акваторії Норвезького моря через Скандинавський півострів і далі на Білорусь і Україну.
Переміщення таких циклонів відбувається в основному над холодною підстильною поверхнею, з цієї причини вони погано виражені в хмарності та опадах. Оскільки «пірнаючі» циклони переміщуються з північних широт, то їх проходження супроводжується вторгненням холоду і посиленням північно-західних вітрів. У разі пірнаючого циклону, всі його частини знаходяться зі зміщенням на 90° відносно «класичного» (який рухається із заходу на схід) циклону. Передня частина і теплий фронт розташовуються на півдні, теплий сектор – на заході, тилова частина – на півночі і північному сході. У ряді випадків за «пірнаючим» циклоном відбувається ультраполярне вторгнення (обвал холоду з північного сходу і вихід арктичного антициклону або гребеня високого тиску з півночі), яке ми спостерігаємо на даний момент.
Таким чином, завдяки розвитку північно-західних і північних процесів в атмосфері, на більшій частині території України встановилася класична зимова погода зі снігом і морозами, що не може не радувати особливо напередодні Нового року, який наближається.
Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.
