Юкімарімо - чудернацькі кульки снігу
© samdorsi.com
У природі існує безліч загадкових та незвичайних явищ. Деякі з них спостерігаються вкрай рідко та погано вивчені. Одного разу, на просторах антарктичної крижаної пустелі полярникам пощастило помітити цікаві кульки із злиплих крижаних кристалів, які вітер ганяв по поверхні снігу. Згодом такі кульки назвали японським словом – юкімарімо.
У 1995 році дев'ять членів 36-ї японської наукової експедиції (Japanese Antarctic Research Expedition, JARE-36) проводили перші гляціологічні та метеорологічні спостереження на антарктичній станції «Купол Фудзі» (Dome Fuji) або як її ще називають "Купол Валькірії" на однойменній вершині льодового щита у східній частині Землі Королеви Мод в Антарктиді. Клімат у районі станції відрізняється своєю суворістю та екстремальними погодними умовами.
Одного разу, під час цієї експедиції, полярними вченими було виявлено нове явище, яке вони назвали «Юкімарімо» (Yukimarimo). У перекладі з японської Yuki означає сніг, а Marimo - водорості, що мають кулясту форму, які зростають в деяких водоймах Північної півкулі, зокрема, в Японії.
Також читайте
Це явище має вигляд маленьких кульок зі злиплих снігових кристалів, які формуються при дуже низьких температурах (-60...-70 °С) і дії електростатичних сил. Процес формування таких кульок, діаметр яких становить від кількох міліметрів до кількох сантиметрів, відбувається під час сильних хуртовин над Антарктичним плато, коли вологість повітря суттєво вища, ніж зазвичай. Після проходження шторму температура різко знижується і через надлишок вологи, на поверхні снігового покриву швидко наростає кристалічна паморозь. За рахунок високої швидкості зростання кристалів паморозі виникає електростатична сила між окремими кристаликами. Коли паморозь вже сформована, то достатньо невеликого подиху вітру, щоб її зруйнувати, оскільки вона дуже тендітна. При цьому, снігові кристали притягуються один до одного за рахунок накопиченого електростатичного заряду, згодом виростаючи в кульки паморозі, що ганяються вітром по поверхні снігового покриву. Це природне явище характерне для внутрішніх районів Антарктики та Гренландії. В інших географічних регіонах явище не було помічене і сьогодні зустрічається дуже рідко, тому поки що мало вивчено.
У 2015 році вийшла перша докладна наукова стаття від Ігоря Петенка (доктора наук з Інституту атмосферних та кліматичних досліджень CNR-ISAC) про спостереження юкімарімо на станції Dome C (Конкордія) протягом зими 2014 року. Було описано 4 випадки виникнення даного явища за період із квітня по серпень та встановлені деякі їх характеристики:
- Форма куляста, або злегка плеската;
- Діаметр варіював від 5 до 120 мм (але в середньому він становив 10 – 30 мм);
- Щільність кульок становила 15 - 60 кг/м3;
- Максимальна маса однієї кульки досягала 14 грамів.
- Швидкість вітру за її виникненні була не великою, загалом близько 2 - 4 м/с.
У статті Ігоря підтверджується версія про електростатичну природу юкімарімо, проте безпосередньо процеси в кристалах льоду при екстремально низьких температурах вивчені поки що мало і потрібні додаткові лабораторні дослідження.
Підготував: Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.
