Екваторіальний кліматичний пояс (клімат дощових лісів)

Цілий рік волога та спекотна погода з грозовими зливами та буйною зеленою рослинністю. Це основні характеристики екваторіального типу клімату, де ростуть густі вічнозелені дощові ліси.

Одна з найпопулярніших класифікацій кліматів була впроваджена Алісовим Б.П. у 1936 році. Вона є найбільш логічною та заснована на фізичних процесах в атмосфері, і насамперед на розподілі по земній кулі повітряних мас (див. докладніше у нашій статті). Відповідно до цієї класифікації, виділяється сім кліматичних поясів у яких кліматоутворення цілий рік відбувається під переважним впливом повітряних мас лише одного типу: екваторіального, тропічного, помірного (полярного) та арктичного (у південній півкулі антарктичного) повітря. Між ними він розрізняє шість перехідних зон, по три в кожній півкулі, що характеризуються сезонною зміною переважаючих повітряних мас. Це дві субекваторіальні зони, або зони тропічних мусонів, дві субтропічні зони та субарктична і субантарктична зони. У даній публікації ми розглянемо основні характеристики екваторіального клімату або як його ще називають – клімату дощових лісів (англ. - Rainforest climate).

Екваторіальний пояс охоплює територію Амазонської низовини в Південній Америці, екваторіальну Африку та Гвінейську затоку, а також Великі Зондські острови (Індонезія та Нова Гвінея) з поширенням на відкриті води Індійського та Тихого океанів (див. карту). Охоплює пояс також південну частину півострова Малакка та Шрі-Ланку.

Цей кліматичний пояс прийнято поділяти на материковий і океанічний типи. Ці різновиди клімату дуже схожі внаслідок панування однорідного екваторіального повітря (ЕП). Температури в межах всього поясу весь рік високі (+24...+28 °С), вологість повітря велика (як відносна, так і абсолютна). Опадів багато - від 2000 до 10 000 мм і більше. Сезонні коливання середньомісячних температур на суходолі (не більше 3 – 4 °С) та опадів незначні. Два невеликі максимуми температур і опадів (вони є результатом термічної конвекції) наступають після днів рівнодень (весняного та осіннього), незначне зниження температур та зменшення опадів відбувається після днів сонцестоянь (літнього та зимового).

Добові коливання температури на суші складають 10 – 15 °С, а у прибережних зонах вдвічі менше. У вузькій приекваторіальній смузі переважають слабкі західні вітри. Над сушею, що швидко прогрівається, вдень розвивається термічна конвекція, утворюються потужні купчасто-дощові хмари, після полудня йдуть сильні грозові зливи (так звані зенітальні дощі). Над морями та великими озерами (наприклад, над оз. Вікторія в Африці та Маракайбо у Південній Америці) зливи та грози частіше бувають у нічний час. Головною відмінністю океанічного типу клімату є вкрай малі сезонні та добові амплітуди середніх температур і кількості опадів.

Синоптичні процеси в екваторіальному поясі характеризуються наявністю постійної області низького атмосферного тиску та малими його коливаннями. Тут розвивається внутрішньотропічна зона конвергенції повітряних потоків (ВЗК), внаслідок чого спостерігається найбільша грозова активність з піками у районі Уганди, на острові Суматра і на півдні Малайзії. Тропопауза розташовується у поясі на висотах 16 – 18 км, тропічних циклонів і ураганів немає.

Нижче на кліматограмах представлені найбільш типові приклади вологого екваторіального клімату в містах Південної Америки, Африки та південно-східної Азії. Як бачимо, річний перебіг середньої температури зовсім незначний, а кількість опадів у будь-який місяць року перевищує 100 мм, досягаючи іноді 400 – 500 мм.

В екваторіальному поясі розташовується і два світові рекордсмени за середньорічною кількістю опадів:

• селище Сан-Антоніо-де-Урека (San Antonio de Ureca) в Екваторіальній Гвінеї, де в середньому за рік випадає близько 10 450 мм, що є найбільшим показником для Африки;
• район Тутунендо (Tutunendo) у Колумбії. Тут середньорічна кількість опадів досягає 11 394 мм, а у 1974 році за деякими даними випало 26 303 мм! Подібні значення роблять це місце не лише найвологішим у Південній Америці, але й одним із найбільш дощових у всьому світі.

В екваторіальному кліматичному поясі переважають жовті, червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони характеризуються перезволоженням, мертвими рослинними речовинами та швидкою мінералізацією. Також тут переважають органо-мінеральні комплекси. Ці ґрунти бідні на хімічні сполуки та гумус (всього близько 2 - 3%), але багаті гідроксидами заліза та алюмінієм. Життєдіяльність мікроорганізмів, а також тварин невеликого розміру надзвичайно висока, як у ґрунті, так і на його поверхні. При вирубуванні лісів і оранці земель, ґрунти через високі температури і дренаж дуже швидко втрачають свої родючі властивості.

Кліматичний пояс зайнятий природною зоною постійно вологих лісів із густою рослинністю. Тут складаються не особливо сприятливі умови для проживання, оскільки висока вологість повітря і постійно високі температури погано позначаються на здоров'ї людей, що проживають тут. Також тут формуються природні осередки інфекційних хвороб та мешкає велика кількість отруйних тварин і рослин. Незважаючи на перераховані недоліки клімату, тут вирощуються у великих масштабах цінні тропічні культури, такі як сагова та кокосова пальми, банани, ананаси, какао.

Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.