Міфи та хибні уявлення про кліматичну зброю
© vice.com
Неправильне розуміння фізичних процесів в атмосфері та відсутність необхідних знань призводять багатьох людей до помилкових висновків відносно тих чи інших явищ погоди.
Останнім часом на тлі почастішання новин про крупний град, сильні зливи та руйнівні шторми нерідко можна зустріти доволі поширене твердження серед людей про застосування так званої «кліматичної зброї». Нібито, певні країни або корпорації володіють технологіями, які здатні штучно створювати стихійні лиха, причому на потрібній їм території. Однак, з наукової точки зору, така ідея стикається з фундаментальними фізичними обмеженнями, які роблять створення такої зброї недоцільною, технологічно трудомісткою, а також термодинамічно та енергетично абсурдною. Далі ми розглянемо основні причини, чому це неможливо, підкріплюючи нашу думку вагомими аргументами.
Головною причиною, через яку неможливо створити за бажанням ураган чи грозовий шторм, є енергетичні обмеження. До прикладу, один потужний ураган щодня виділяє теплову енергію у розмірі близько 5×1019 Дж. Це в сотні разів більше, ніж усе світове виробництво електроенергії за добу! А енергія всіх існуючих електростанцій, разом узятих, несумісна з енергетикою великих атмосферних процесів синоптичного масштабу. Тому, щоб штучно створити чи кардинально змінити подібне явище, необхідно витратити порівнянну кількість енергії. Жодна держава і жодна існуюча технологія таких можливостей не мають.
Також читайте
Наша повітряна оболонка – атмосфера, є хаотичною, нелінійною системою, що описується рівняннями гідро- та термодинаміки. Погода, як стан атмосфери в конкретному місці і в певний час, визначається взаємодією великої кількості факторів: температури підстильної поверхні, відносною вологістю, особливостями рельєфу, кількістю сонячного випромінювання, що надходить на одиницю площі, обертанням Землі тощо. Враховуючи наявність такої кількості початкових параметрів та їх складні взаємозв'язки між собою, неможливо обчислити стан атмосфери у конкретній точці місцевості через добу чи тиждень навіть на найсучасніших суперкомп'ютерах. Ще у 1963 році відомий американський математик і метеоролог Едвард Лоренц довів, що через експоненційне зростання помилок початкових даних існує теоретична межа детермінованого прогнозу погоди (близько двох тижнів). Це означає, що неможливо розрахувати точкову дію, яка гарантовано спричинить посуху в певній країні через місяць, не спричинивши при цьому непередбачуваних каскадних ефектів в інших місцях, включно і саму країну-агресора. Інакше кажучи, ми не можемо «програти» клімат двічі: один раз із впливом, другий — без нього, щоб виділити «чистий» ефект. Тому будь-яке твердження про те, що конкретну посуху чи ураган було «створено» штучно, є ненауковим, оскільки його неможливо фальсифікувати. Це завжди буде твердженням із серії «після - значить внаслідок» (від лат. - Post hoc ergo propter hoc), яке є логічною помилкою.
Втім, іноді як доказ існування кліматичної зброї конспірологи наводять реальні технології активного впливу на атмосферні процеси: засів хмар йодистим сріблом, розсіювання туману біля аеропортів, штучне стимулювання опадів за сприятливих умов або протиградові заходи. Однак ці методи насамперед працюють вже за наявності існуючих хмар або туману. Вони не здатні створювати великомасштабні системи, такі як циклони чи атмосферні фронти. По суті, в даному контексті йдеться не про управління погодою, а про слабке коригування вже існуючих процесів або явищ.
Однією з найвідоміших теорій змови є твердження, що встановлення HAARP на Алясці нібито здатне створювати урагани, землетруси та змінювати клімат. Насправді HAARP є науковим комплексом для дослідження іоносфери. Його потужність становить кілька мегават, тоді як енергія атмосферних процесів вимірюється мільярдами мільярдів ват. Крім того, цей інженерний комплекс антен впливає лише на вкрай розріджені верхні шари атмосфери на висотах близько 80 – 350 км. А погодні процеси у своїй більшості відбуваються в нижньому шарі (тропосфері) - до висоти приблизно 15 – 18 км. Жодного фізичного механізму передачі достатньої кількості енергії від HAARP до циклонів або антициклонів не існує. Також немає жодної опублікованої наукової роботи, яка б підтверджувала використання HAARP у якості кліматичної зброї.
Іншим поширеним міфом є так звані «хімтрейли» або «хіміотраси». Те, що багато хто всерйоз сприймає як розпилення хімікатів і отрут, насправді є звичайними конденсаційними (інверсійними) слідами від літаків. Їх щільність, тривалість та форма залежать від вологості і температури повітря на відповідній висоті. Фінансовані державою наукові програми з вивчення аерозолів існують, проте їхній бюджет та масштаб у тисячі разів менші, ніж потрібно для «отруєння» атмосфери, і точно вони не керують погодою.
Ще одним, хоч і менш поширеним прикладом існуючої теорії змови є вплив на людський організм та здоров'я резонансів Шумана. Це радіофізичне явище, яке полягає у виникненні стоячих електромагнітних хвиль між Землею та іоносферою внаслідок ударів блискавок. За останні десятиліття такі хвилі добре вивчені багатьма провідними фахівцями і жодного впливу їх на фізичне чи ментальне здоров'я доведено не було. Тим не менш, постійно знаходяться унікуми, особливо в числі езотериків, які дивляться на ці резонанси та на повному серйозі пишуть про те, як «частоти Землі» піднялися, як ці сплески доносили до них різну інформацію, чому їм було погано, і так далі.
І все ж таки, чому подібні теорії здаються настільки переконливими для багатьох людей? Справа полягає у тому, що людський мозок схильний шукати закономірності навіть там, де їх не існує. Після великих природних катастроф люди природно намагаються знайти навмисну причину того, що відбувається. Цим пояснюється популярність конспірологічних версій різного характеру. Додатково їхньому поширенню та зміцненню сприяють збіги за часом, нерозуміння фізики атмосфери, недовіра до державних інститутів, інформаційні маніпуляції та інші фактори. Проте, збіг певних подій далеко не завжди є доказом причинно-наслідкового зв'язку. Так, клімат безумовно змінюється і особливо швидко під час активної діяльності людства за останні кілька десятиліть. Але ці зміни протікають не одночасно в конкретній точці місцевості або країні в цілому, а є наслідком тривалих та складних фізичних процесів в нашій повітряній оболонці.
Сучасна наука не має в своєму розпорядженні доказів існування кліматичної або метеорологічної зброї, здатної керувати погодою в масштабах країн або континентів, а тим більше якось впливати на психіку і здоров'я певних груп людей шляхом поширення повітрям якихось міфічних радіохвиль або розпилення хімікатів. Відомі технології впливу на атмосферу обмежуються локальними експериментами, такими як засів хмар, і не дозволяють створювати екстремальні природні явища. Більшість тверджень про «кліматичну зброю» ґрунтуються на неправильному розумінні та трактуванні фізики атмосфери, змішуванні реальних наукових проектів з непідтвердженими припущеннями та поширенні конспірологічних теорій. На сьогоднішній день вони не витримують перевірки науковим методом, та не мають переконливої доказової бази.
