Масштабна пилова буря охопила значну частину Сахари
© Pavliha/Getty Images
На початку весни нинішнього року північно-західною Африкою пронісся сухий, запилений вітер, відомий як «харматан».
Знижений фон приземної температури повітря, поривчастий вітер та пилові бурі спонукали владу оголосити штормове попередження для кількох регіонів Марокко через погану видимість і несприятливі погодні умови у кінці березня.
Метеорологічні супутники відстежували стіну пилу, яка сформувалася протягом 30 березня, коли вона переміщувалася на південний захід від пустелі Сахара у бік Атлантичного океану – через такі країни як Марокко, Алжир, Сенегал та Мавританія. На деталізованому знімку, отриманому супутником «NOAA-21», показано стіну пилу приблизно о 14:00 за всесвітнім часом (15:00 за місцевим часом у Марокко). До цього моменту запорошена буря, яку часто називають місцеві жителі «Хабуб» (араб. هبوب — «дме несамовито»), охопила значні простори Західної Африки.
Також читайте
Супутник «Meteosat-12», який належить Європейській організації з експлуатації метеорологічних супутників (EUMETSAT), отримав ще один ракурс цього весняного шторму. Геостаціонарний метеорологічний супутник показав рух пилового фронту під час його наближення до Канарських островів.
Іспанське державне метеорологічне агентство (AEMET) наголосило, що умови були сприятливі для посилення харматану під впливом активного холодного фронту. 30 березня північні вітри сходилися перпендикулярно до гірського хребта Високий Атлас, а потім змістилися на південний захід. Наступного дня, 31 березня, за даними супутникового моніторингу, шар пилу, піднятий вітром, огорнув Канарські острови і на тлі стійких північно-східних пасатів продовжував поширюватися далі над акваторією Атлантичного океану у південно-західному напрямку. З поверхні землі наближення високої стіни пилу виглядає вражаюче:
Згідно з кліматологічною інформацією, Харматан зазвичай розвивається в північній Африці у період з листопада по квітень та охоплює зону південніше 20° пн.ш., включно з Верхньою Гвінеєю, Алжиром, Марокко, а також островами Зеленого Мису та Гвінейською затокою. Сезонність цього вітру дозволяє розглядати його як зимовий африканський мусон. Спостерігається іноді по 2 - 3 місяці поспіль (з невеликими ослабленнями вітру). Повторюваність харматана в Атарі (Мавританія) 97%, у Бамако та Ніамей 88%. Середня південна межа поширення пилової бурі пролягає приблизно на паралелі 5° пн.ш. у січні та 10° пн.ш. у липні. Дощ у зоні дії цього вітру спостерігається вкрай рідко – лише 1 – 3 рази за десятиліття. Пил, який піднімає харматан, поширюється на значну висоту (зазвичай у кілька км) та виноситься в океан на сотні і навіть тисячі кілометрів, аж до берегів Центральної Америки. Цей вітер вважається вкрай стійким у холодну пору року, посилення якого зазвичай пов'язане з проникненням у південні широти холодного повітря з Європи за умов розвиненої циклонічної діяльності. У цей час пориви вітру можуть досягати 20 м/с та більше.
Над океаном харматан поширюється на південний захід у вигляді верхньої атмосферної течії, влітку — над протилежним йому південно-західним мусоном, взимку — над вологим пасатом. Коли мусон слабшає та пасат не виражений, харматан опускається до земної чи водної поверхні. На вологому та задушливому узбережжі він висушує повітря та забезпечує приємною прохолодою, а у савані висушує траву, знищує або пошкоджує рослинність і буває настільки сильним, що обламує гілки з дерев. У деяких випадках вітер приносить до узбережжя хмари сарани із внутрішніх районів континенту.
