Мікропластик стає розсадником небезпечних супербактерій
Об'єктом експерименту стали очисні споруди
Мікропластик, що потрапляє в стічні води, виявився доброчинним середовищем для виникнення супербактерій, перед якими безсилі сучасні антибіотики. Як повідомляє Еarth-chronicles, наукова стаття з результатами дослідження опублікована у виданні Elsevier's Journal of Hazardous Materials Letters.
Надмірне і нераціональне використання антибіотиків призводить до появи бактерій, що виробили стійкість до них. Такі інфекції вже приводили до смерті людей. Є небезпека, що рано чи пізно той чи інший невразливий для ліків збудник стане причиною нової епідемії, якщо не пандемії.
Також читайте
Автори нового дослідження звернули увагу на маловивчений аспект цієї проблеми, а саме на роль мікропластика. Ці всюдисущі пластикові частинки, крихітні з точки зору людини, являють собою дуже зручну «житлоплощу» для бактерій. Мікроби поселяються на ній тісними колоніями, в яких відбувається активний обмін генами між різними видами (так званий горизонтальний обмін, досить поширений серед мікроорганізмів).
Місце, де можуть зустрітися мікропластик, бактерії і розчинені у воді антибіотики - це перш за все звичайні очисні споруди. Вони і стали об'єктом експерименту.
Вчені зібрали зразки мікрочастинок поліетилену і полістиролу з трьох установок, призначених для очищення побутових стічних вод. Для порівняння звідти ж були взяті частки звичайного піску. Ці проби були поміщені в лабораторію. Експериментатори періодично перевіряли, якими бактеріями населений мікропластик і пісок, і аналізували ДНК цих мікробів.
На мікропластику було виявлено вісім видів бактерій, в тому числі два хвороботворних. Деякі з цих мікробів виділяли клейку речовину і прикріплялися до поверхні пластика, утворюючи біоплівки. Ці біоплівки ставали зручною середовищем для колоній інших мікроорганізмів.
Мікроби, що живуть пліч-о-пліч один з одним, активно обмінювалися генами. У їх числі були і гени sul1, sul2 і intI1, що відповідають за стійкість до антибіотиків з групи сульфаніламідів. Уже через три доби після початку експерименту поширеність цих генів досягла вражаючих масштабів. У співтоваристві бактерій, що мешкають на мікропластику, вони були в тридцять разів більше поширені, ніж в контрольних групах мікробів, що живуть на менш зручній «житлоплощі» - звичайних піщинах.
Дослідники підкреслюють, що гени стійкості до антибіотиків поширилися по колонії навіть за відсутності в лабораторному середовищі самих медикаментів (а значить, і природного відбору на стійкість до них). Коли ж біологи додали до проб антибіотик сульфаметоксазол, гени резистентності до нього стали поширюватися ще в 4,5 рази швидше.
