Чому саме вуглекислий газ винен у глобальному потеплінні?
97% вчених вважають, що основна причина зміни клімату - антропогенна
Коли говорять про глобальне потепління, «натхненником» якого є людина, то мимоволі виникає питання: яким чином пов'язані між собою зростання температури і збільшення концентрації CO2 в атмосфері? Адже CO2 не числиться лідером серед парникових газів, а домінує по концентрації водяна пара.
Якби не було атмосфери, то на Землі переважала б середня температура не +15 °С, а -18 °С. Різниця в 33 °С - це кількісно виражений парниковий ефект на Землі. Вода відповідальна приблизно за 90% цього розігріву. Тобто, 30 °С припадає на рахунок водяної пари і тільки 3 °С на всі парникові гази. CO2 відповідає за половину розігріву в 3 °С. В цілому, це не такий вже великий внесок, і важко уявити, що навіть збільшення CO2 на 40% могло би дати такий ефект, як розігрів планети на 1 °С.
Також читайте
Однак, справа в суті парникового ефекту, яка полягає в тому, що спочатку на Землю від Сонця надходить короткохвильова радіація; сонячна радіація розігріває Землю. Назад виходить вже довгохвильова радіація, теплова. Атмосфера прозора для деяких спектрів вихідної радіації і в той же час напівпрозора або непрозора для деяких діапазонів. CO2 «працює» в певному діапазоні, тобто поглинає енергію в певній частоті. Скептики опонують, що CO2 достатньо було і в доіндустріальну епоху, щоб поглинути все ту ж кількість вихідної радіації, яке є в цьому діапазоні. Це дуже суттєвий момент. Вони мають рацію, що цієї радіації, що випромінюється в цьому діапазоні, не дуже багато, і збільшення концентрації CO2 не збільшує кількість радіації, яку можна поглинути.
Однак насправді вуглекислий газ не поглинає витікаючу радіацію, він її просто затримує на виході. CO2 складається з атома вуглецю і двох атомів кисню. Вони з'єднані рухомими зв'язками, ніби на шарнірах, вони весь час перебувають в якомусь коливанні. Коли радіація в цьому діапазоні, який відповідає діапазону поглинання CO2, потрапляє на молекулу, та починає вібрувати. За рахунок цієї вібрації відбувається затримка виходу радіації в космос. Відповідно, якщо нагнітається більше CO2, то цей процес уповільнення буде відбуватися ближче до Землі. Імовірність зустрічі вихідної радіації з CO2 збільшується в зв'язку з тим, що його стає більше. Відповідно, відбувається повільне відходження CO2. І є пряме спостереження, яке доводить, що CO2 «працює» саме так, повідомляє Meteovesti.
У 1970 році запустили супутник, який пробув на орбіті менше року. Прилади вимірювали вихідну радіацію у всіх діапазонах. Супутник, що працював у 1997 році, спеціально фіксував радіацію, що йде в космос на самому кордоні атмосфери. У 2006 році на орбіту вивели ще один супутник. Для нього розробили складну модель, яка оцінювала, скільки радіації має затримувати CO2 при певних кількостях. Виявилося, що ця модель однаково добре узгоджується з виміром 1970-го року, 1997 го і 2006-го.
В результаті вчені порівняли взагалі рівень вихідної радіації для цих трьох періодів, і він показує, що, дійсно, в діапазонах, які відповідають діапазону поглинання CO2, вихідна радіація зменшується. Це пряме спостереження, яке говорить на користь теорії антропогенного зміни клімату. В принципі, теорія на сьогодні вже підтримана 97% наукового співтовариства.
