Прогноз погодних тенденцій у Європі та Україні на зиму 2023 / 2024

На українців чекає тепла і волога зима, зі снігопадами, дощами та переважанням південно-західних вітрів. Можливі також нетривалі періоди сильних морозів у другій половині січня та лютому.

Перед тим, як ми перейдемо до безпосереднього аналізу погодних перспектив на найближчу зиму, слід уточнити один важливий момент. Довгострокові прогнози (на місяць і тим більше, на сезон) відображають з певною долею ймовірності лише середні значення того чи іншого метеорологічного параметру, без урахування короткострокових аномалій додатного чи від’ємного знаку. Тобто, може за фактом виявитися так, що один із трьох місяців сезону буде холодним, а інші теплими, і середнє арифметичне покаже перевищення норми загалом за увесь сезон. Те саме стосується й кількості опадів.

Відомо, що за останні кілька десятиліть у зв'язку зі зміною клімату зими стали в Україні набагато теплішими та м'якшими, ніж у минулому столітті. Однак це не виключає короткочасних і епізодичних похолодань, тривалістю 1 – 2 тижні, коли стовпчики термометрів опускаються нижче -20…-25 °С. Подібні аномалії в масштабі всієї зими неможливо спрогнозувати з великою завчасністю. Вони стають очевидними лише за 7 – 10 днів до свого безпосереднього початку. Тому, якщо виходити із статистичних міркувань і спиратися на архівні дані, можна припустити, що майбутня зима в нас виявиться з ймовірністю понад 60% теплою навіть відносно нових кліматичних норм, розрахованих для останнього тридцятирічного періоду (1991 – 2020 рр.). Повторюваність зим із додатною температурною аномалією в нинішньому столітті різко зросла, а зима 2019/2020 виявилася взагалі рекордно теплою за увесь період інструментальних спостережень. Для більшої частини Європи найважливішими елементами, завдяки яким формується конкретний механізм атмосферної циркуляції в зимовий період є наступні:

• фаза Північно-Атлантичного коливання, знак якої залежить від ступеня розвиненості та локалізації двох центрів дії атмосфери у північній частині Атлантичного океану – Ісландського мінімуму тиску та Азорського антициклону;
• фаза Арктичного коливання, яка показує ступінь розвиненості стратосферного циркумполярного вихору, що формується на значних висотах Північної полярної області;
• температурна аномалія поверхні води у Середземному, Балтійському, Чорному морях та у північній частині Атлантичного океану;
• концентрація та площа поширення морських льодовиків у Північному Льодовитому океані, а також стан Гренландського льодового щита;
• інші масштабні явища в системі Океан-Атмосфера (моди, або паттерни), які за допомогою віддалених та зворотних зв'язків впливають на характер циркуляції в Атлантико-Європейському секторі (наприклад, Ель-Ніньо / Ла-Нінья, Індоокеанський диполь, Тихоокеанська мультидекадна осциляція тощо).

У всі сучасні методики довгострокового прогнозування закладаються перелічені фактори та ще безліч інших інгредієнтів (так звані, предиктори). На підставі величезного масиву вхідної інформації, яка включає не тільки стан атмосферної циркуляції, але також особливості в гідросфері, кріосфері та інших географічних оболонках нашої планети, чисельна модель здатна «побачити» деякі важливі особливості на кілька місяців вперед. Оскільки це завдання є вкрай складним, навіть на сучасному етапі розвитку технологій, то на такі прогнози можна лише приблизно орієнтуватися, але в жодному разі не сприймати їх зі 100% впевненістю. І все ж, ми спиратимемося на дані, отримані з моделей Європейського центру середньострокових прогнозів (ECMWF), британської UKMO та американської CFS, які добре себе зарекомендували в останні роки.

Відзначимо, що всі перераховані вище методики сходяться на тому, що зима повинна бути теплішою відносно кліматичної норми, але аж ніяк не повсюди. Наприклад, у грудні очікується високий тиск над Арктикою та від’ємна фаза арктичного коливання. Якщо у першому зимовому місяці спостерігається фаза коливання зі знаком «−», то знак сезону загалом (грудень, січень, лютий) буде також від’ємним із ймовірністю близько 80 - 90%. Це призводить до зростання ймовірності стійких морозів у північній та північно-західній Європі, особливо над Скандинавським півостровом, Ісландією та Британськими островами. Над Гренландією взагалі очікується осередок аномально холодних повітряних мас. У той же час, центральна та південна Європа буде більше залежною від процесів у Середземному морі та східній частині Північної Атлантики. Тут часто спостерігатиметься надходження тропічного повітря з Африканського континенту на тлі субтропічного висотного гребеня і формування південних циклонів з подальшим їх зміщенням у північно-східному напрямку.

Оскільки вимальовується висока ймовірність від’ємної фази Арктичної осциляції (і, як наслідок, зростання приземного тиску за Полярним колом), то не виключені протягом зими ультраполярні процеси меридіонального характеру, які сприятимуть проникненню арктичного повітря в більш низькі широти, та на територію України в тому числі. Таким чином, на тлі загальної м'якої погоди протягом зими відбуватимуться короткочасні похолодання зі зниженням приземної температури до -15…-20 °С, у північних, східних, західних областях нашої країни та у Карпатському регіоні можливо до -25 °С, переважно у другій половині зими (після Нового року), а також наприкінці першої декади грудня. Середня зимова температура у нашій країні, скоріше за все, перевищить норму на 0,7 – 2,0 °С. Причому, у південних і східних областях ймовірність теплого сценарію є значно вищою.

Стосовно снігопадів, то вони, безумовно, будуть в Україні, проте наявність стійкого снігового покриву, який зможе протриматися усі три місяці, залишається під великим питанням. Карти аномалій опадів показують їх надмірну кількість практично по всій Європі, за винятком північних регіонів. Це є свідченням розвиненості циклонічної діяльності та переважання західних / південно-західних повітряних потоків. При цьому нам відомо, що переміщення в Україну циклонів із південного заходу в зимовий період зазвичай супроводжується суттєвими відлигами і опадами переважно змішаного типу (сніг, мокрий сніг та дощ). Прогноз аномалій снігонакопичення на зиму підтверджує цю версію. Виходячи з рисунку 3, територія України часто потраплятиме до теплих секторів атлантичних і південних циклонів, тому переважна частина опадів буде у рідкому вигляді (дощ, мряка, мокрий сніг). У Карпатах снігонакопичення очікується достатнім, його дефіциту в цьому регіоні не повинно бути. Найбільша кількість снігу може випасти на Скандинавському півострові, у Альпах та на сході Туреччини (сині кольори на карті).

Сумарна кількість опадів в Україні за сезон очікується вищою за норму на 30 - 60%, але це зовсім не означає, що всі вони будуть рівномірно розподілені впродовж зими. Більш імовірно, що переважна частина їх припаде на першу половину зими, особливо на грудень. При цьому в лютому існує ймовірність відносно тривалих періодів переважання антициклональної циркуляції та невеликої кількості опадів. Якщо брати до уваги всю Європу і Близький Схід, то найбільше зволоження спостерігатиметься в Туреччині, країнах Балтії, на півдні Скандинавії, а також в межах Балканського півострова (див. рисунок 2).

Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, метеоролог.