Субекваторіальний кліматичний пояс

Відомі всім африканські савани, індійські мусони, тайфуни, які часто обрушуються на Філіппіни – все це відмінні ознаки субекваторіального типу клімату, про який йтиметься у цій публікації.

Відповідно до загальноприйнятої класифікації кліматів планети по Алісову, виділяється чотири основні кліматичні пояси і три перехідні. У попередній статті ми говорили про особливості екваторіального типу клімату. Сьогодні розповімо про основні характеристики та поширення планетою перехідного типу клімату – субекваторіального.

Цей пояс охоплює планету у приекваторіальних широтах в північній і південній півкулях. Займає райони на півночі Південної Америки, також на території Бразильського плоскогір'я, між двадцятими широтами на території Африки, також займає весь півострів Індостан, Південно-Східну Азію, Північну Австралію та прилеглі моря (див. на карті).

Головною відмінністю даного типу клімату є сезонна зміна повітряних мас: літній мусон приносить у ці райони екваторіальне вологе повітря, зимовий мусон (пасат) – тропічне континентальне (як правило, сухе та холодне повітря). Крім того, залежно від географічного положення, виділяється кілька підтипів субекваторіального клімату.

Мусон - це стійкий сезонний вітер над певними областями Землі, напрямок якого різко змінюється двічі на рік (при зміні пори року). Мусонна циркуляція поширюється на висоту у кілька кілометрів. Головною причиною виникнення мусону є різниця температурного режиму над суходолом та морем. Влітку вологе (океанічне) повітря надходить на сушу і приносить рясні опади. Взимку ситуація змінюється протилежним чином: холодне і сухе континентальне повітря стікає в море або океан, опади різко припиняються.

Класифікація субекваторіального клімату.

Материковий мусонний клімат. На суходолі влітку спекотно (середні температури повітря коливаються в межах +26...27 °С) і волого, як на екваторі, випадає близько 1500 - 3000 мм опадів, кількість яких знижується при віддаленні від екватора до 250 - 300 мм (виняток складає Індія, де у штаті Мегхалая у сезон літнього мусону випадає понад 9000 мм опадів). Саме в цьому штаті розташовуються одні з найвологіших місць на планеті. Завдяки тому, що місцевість знаходиться на плато Шиллонг, в передгір'ї Гімалаїв, то при вологому літньому мусоні тут випадає величезна кількість опадів. Так, у селищі Черрапунджі середньорічна кількість опадів досягає 11 777 мм. А за період з 1 серпня 1860 по 31 липня 1861 тут випали рекордні 26 471 мм. Поблизу також розташоване невелике містечко Мосінрам (Mawsynram), де випадає в середньому 11 872 мм на рік. Температурний фон на плато Шиллонг відносно низький за рахунок високого розташування. З листопада до березня спостерігається відносно сухий прохолодний сезон. Середньомісячні температури коливаються від +11 °С у січні до +21 °C у серпні, середньорічна становить близько +17…+18 °C.

У міру віддалення від екватору, у мусонному субекваторіальному поясі збільшується тривалість сухого зимового сезону від 2 – 3 місяців до півроку. Взимку температура становить близько +18…+20 °С, відносна вологість континентального тропічного повітря низька, опадів практично не випадає. Навесні температура повітря швидко підвищується і досягає максимуму до +30 °С і більше наприкінці сухого сезону (наприклад, в Індії – у травні до +34...+35 °С, а максимальні значення нерідко досягають +50 °С). Клімат узбережжя материків у субекваторіальних поясах мало відрізняються від материкового мусонного.

На західних узбережжях материків за рахунок фізико-географічного положення та холодних течій температури повітря у всі сезони роки в середньому на 2 – 3 °С нижче, ніж всередині материків. Кількість та режим опадів залишається приблизно таким самим.

Клімат східного узбережжя материків відрізняється від материкового тим, що взимку з океану надходить морська тропічна повітряна маса з тропічних поясів високого тиску, але таке повітря має стійку стратифікацію. Тому на таких узбережжях опадів майже не випадає і лише на гористих берегах на схилах східної експозиції випадають незначні опади, кількість яких з висотою гір зменшується. Прикладом може бути клімат східного узбережжя Бразилії.

Океанічний субекваторіальний клімат характеризується більш рівними температурами (в середньому +22...+25 °С), вологим літом, сухою зимою. Річна кількість опадів становить близько 1500 мм. Тут часто наприкінці літа – на початку осені відбувається виникнення тропічних циклонів з вітрами ураганної сили та зливами. Якщо поблизу екватора сила Коріоліса недостатньо помітна для формування циклонічних вихорів, то тут вона вже істотно впливає, тому окремі регіони, розташовані в даному типі клімату, щорічно страждають від руйнівних тайфунів і ураганів. Серед таких районів можна виділити: Філіппіни, східне та західне узбережжя Індії, Бенгальська затока, більша частина півострова Індокитай, північні частини Австралії, Мадагаскару, а також узбережжя Сомалі.

Нижче на кліматограмах представлені найбільш типові приклади субекваторіального клімату на Філіппінах, Індії, Сході Африки та Південної Америки. Як бачимо, простежується добре виражена сезонність кількості опадів та досить помітні коливання середньорічної температури повітря.

Природні зони субекваторіального клімату.

Субекваторіальний пояс зайнятий природними зонами перемінно-вологих екваторіальних лісів у районах, прилеглих до екваторіального поясу, де сезон дощів триває більшу частину року, а також зоною рідкісних лісів та саван в міру віддалення від екватора та скорочення кількості опадів.

Рослинний світ перемінно-вологих лісів не відрізняється широкою різноманітністю видів, на відміну від вологих екваторіальних лісів. Оскільки в цьому кліматичному поясі спостерігається два сезони (посушливий та сезон дощів), дерева пристосувалися до таких змін і переважно вони представлені широколистяними листопадними породами.

Савани є змішаною екосистемою пасовищних угідь. Дерева тут ростуть не так активно, як у лісах. Проте, незважаючи на високу щільність дерев, тут є відкриті простори, вкриті трав'янистою рослинністю. Савани за площею охоплюють близько 20% суші Землі і найчастіше перебувають у перехідній зоні між лісами і пустелями або пасовищами.

У субекваторіальному поясі в основному переважають червоні ґрунти змінно вологих тропічних лісів та високотравних саван. Вони характеризуються червоним відтінком, зернистою структурою, незначним вмістом гумусу (близько 2 - 4%). Цей тип грунту багатий на залізо і має незначний вміст кремнію. Калій, натрій, кальцій і магній тут перебувають у незначних кількостях. У Південно-Східній Азії поширені гірські жовтоземні, червоноземні та латеритні ґрунти. У Південній Азії та центральній частині Африки зустрічаються чорні ґрунти сухих тропічних саван.

Таким чином, головними рисами субекваторіального клімату є чітка вираженість вологого дощового та сухого прохолодного сезонів, зміна протягом року напряму переважних вітрів, виникнення над окремими ділянками морів та океанів ураганів та більш значні коливання атмосферного тиску, ніж у екваторіальному поясі.

Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.