Вимірювання снігового покриву на метеостанції

На метеорологічних станціях проводять комплексні вимірювання характеристик снігового покриву інструментальними та візуальними методами. Отримані дані використовуються в різних сферах економіки, кліматології і при складанні прогнозів погоди.

Сніговий покрив являє собою шар снігу на поверхні землі, який утворюється в результаті випадання твердих опадів. У сніговий покрив включаються також і крижані прошарки (наст), які утворюються на поверхні снігу і ґрунту. В залежності від часу залягання сніговий покрив буває тимчасовий (якщо він спостерігається нетривалий час), або постійний (коли він зберігається протягом тижнів і місяців).

На кожній метеостанції щодня проводять комплексні вимірювання параметрів снігового покриву, які включають в себе визначення таких характеристик:

• ступінь покриття околиці станції сніговим покривом (в балах від 1 до 10);
• характер залягання снігового покриву на місцевості (рівномірний, нерівномірний, з переметами тощо);
• структура снігу (візуально з урахуванням його консистенції);
• висота снігового покриву безпосередньо на самому метеорологічному майданчику або на обраній ділянці поблизу станції (у сантиметрах).

Висоту снігового покрову визначають щодня за допомогою спеціальних снігомірних рейок, висотою 130 або 180 см. На метеомайданчику на відстані приблизно 10 метрів одна від одної встановлюється 3 таких рейки, по яких і проводиться відлік. Рейки монтують на дерев'яному бруску з таким розрахунком, що б нульова позначка на шкалі розташовувалася на рівні земної поверхні. Відліки з усіх трьох рейок знімають щодня вранці (до 8 години). При цьому наближатися до рейок необхідно не ближче ніж на 2 - 3 метра, щоб не порушити природне залягання снігового покриву навколо них. З трьох вимірів розраховують середнє значення в сантиметрах. У випадку, якщо з якихось причин на майданчику не встановлені стаціонарні рейки, то використовують переносні рейки.

Ступінь покриття околиць метеостанції сніговим покривом оцінюється візуально у балах за 10-бальною шкалою (0,1 частини видимої околиці приймається рівною 1 балу). Якщо снігом покрита вся видима околиця, то ступінь покриття дорівнює 10 балам; якщо покрито близько 0,4 всієї видимої околиці, то ступінь покриття дорівнює 4 балам; у разі, коли спостерігаються окремі плями снігу, що покривають менше 0,1 видимої околиці, то ступінь покриття оцінюється як 0 балів.

При ступені покриття околиці ≥ 6 балів визначається характер залягання снігового покриву. Він оцінюється за наявністю заметів (без заметів – рівномірний, невеликі замети – нерівномірний, великі кучугури – дуже нерівномірний) і станом ґрунту під сніговим покривом (замерзла, тала або стан невідомий). Під час сніготанення при наявності проталин характер залягання снігового покриву може бути визначений як «сніговий покрив з проталинами».

При визначенні структури снігу розрізняють: сніг свіжий (пилоподібний, пухнастий, липкий); старий (розсипчастий, щільний, вологий); наст (снігова кірка, під настом сніг щільний або вологий). Крім цього, відзначається сніг, насичений водою.

Для вивчення розподілу снігового покриву і його властивостей за територією, періодично співробітники метеостанцій та/або агрометеорологи виконують снігомірну зйомку за певним маршрутом (поле, ліс). В ході даного заходу визначаються запаси води у снігу, виходячи з його щільності, а також висота, характер залягання і структура снігового покриву. Зазвичай для цих цілей використовують переносну снігомірну рейку і ваговий снігомір. Останнім часом розроблюються також дистанційні способи проведення снігозйомки за допомогою гамма-методів, пасивної радіолокації тощо.

Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.